Предмет дослідження - теоретичні та практичні аспекти управління державним боргом (ДБ) України. Мета роботи - оцінка сучасного стану ДБ країни та дослідження напрямів підвищення ефективності управління ним. Методологічну і теоретичну основу дослідження становлять праці зарубіжних і вітчизняних учених. У роботі застосовано низку наукових методів, у тому числі - методи аналізу та синтезу, узагальнення та порівняння. Оцінено стан державного зовнішнього та внутрішнього боргу, гарантованого ДБ, частку боргу у ВВП та боргове навантаження на 1 особу в Україні. В результаті дослідження встановлено основні тенденції управління ДБ, виявлено основні чинники зростання ДБ в Україні, існуючі методи управління боргом. Розглянуто основні причини, що призвели до критичного стану ДБ в Україні. Показано, що основними чинниками, що спричинили зростання боргового навантаження, є девальвація гривні, падіння реального ВВП, зниження внутрішнього споживчого попиту внаслідок інфляційних процесів та безробіття, негативний вплив реальної процентної ставки НБУ на боргову сферу, обмеження функціонування ринку позичкового капіталу тощо. Розглянуто досвід Польщі з виходу із боргової ями, а також підходи до управління ДБ у європейських країнах. Проаналізовано існуючу боргову політику України та можливі напрями її удосконалення для покращання ситуації. Галузь застосування результатів - бюджетна політика, управління ДБ. Одержані результати можуть бути використані для управління ДБ та аналізу боргової політики в Україні. Висновки: у 2017 р. Україна має надмірне боргове навантаження переважно через зовнішні запозичення, критичний показник боргу відносно ВВП та тенденції до зростання зовнішнього боргу, зниження можливостей його обслуговування, що свідчить про гостру необхідність вживання заходів з удосконалення боргової політики, мінімізації боргу та посилення економіки України. Уряд має сформувати ефективну систему управління боргом, яка забезпечила б при цьому фінансову стабільність. Важливими заходами удосконалення боргової політики є розробка середньострокової боргової стратегії, використання запозичень для цілей розвитку, діагностика структури боргу, орієнтація на внутрішній ринок і стимулювання ділової активності тощо. Важливим є формування цілісної системи законодавчого забезпечення регулювання витрат з обслуговування та погашення боргу, значна увага має бути приділена розвитку й постійному вдосконаленню питання управління ризиками, здатністю держави виконувати свої боргові зобов'язання.

• Сальникова Тетяна Валеріївна (економічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"