Здійснено огляд міжнародних санкцій як складової політики, інтегрованої у загальний процес "комплаєнс" (досягнення відповідності регулівним нормам та правилам), що регулює та захищає світову фінансову систему від використання з метою легалізації коштів та фінансування тероризму. Визначено основні органи, що діють на міжнародній арені: Рада Безпеки ООН, яка приймає санкційні заходи, що передбачають широку низку опцій застосування впливу, та не включають застосування збройних сил; і поділяються на загальноекономічні та торговельні санкції; Європейський Союз, який застосовує санкції на "автономній" основі або шляхом прийняття зобов'язуючих постанов Ради Безпеки ООН, які містять в собі окремі специфічні та загальні торговельні обмеження, фінансові обмеження; Департамент контролю іноземних активів Державного департаменту казначейства США ("OFAC"), який запроваджує економічні та торговельні санкції, застосовуючи блокування активів та торговельні обмеження, публікує списки визначених ("підсанкційних") осіб. З'ясовано, що практики застосування санкцій обумовлюють перебудову бізнес-моделей банків у світі, призводячи до так званого відходу від ризику, і в результаті до скорочення потоку міжнародних платежів, скорочення реалізованих операцій документарного бізнесу, а також припинення або обмеження ділових відносин. Зроблено спробу інтегрувати (в єдину схему) багатовекторний та багаторівневий процес "комплаєнс" (досягнення відповідності вимогам) в межах однієї установи, та визначити місце процедур досягнення відповідності положенням про санкції.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"