Мета роботи - визначити клінічні особливості атипової хронічної запальної демієлінізувальної полінейропатії (ХЗДП), провести порівняльний аналіз параметрів невральної провідності за типової та нетипової ХЗДП, оцінити ефективність застосування соматосенсорних викликаних потенціалів для демонстрації проксимальної демієлінізації у разі сенсорної ХЗДП з нормальними показниками провідності нервів, оцінити роль біопсії малогомілкового нерва в діагностиці ХЗДП. У дослідження було залучено 30 пацієнтів з атиповою ХЗДП і 30 пацієнтів з типовим виявом ХЗДП. Усім хворим здійснювали дослідження невральної провідності, забір крові для біохімічних тестів, а також електрофорез та імунофіксацію білків сироватки крові. Біопсію малогомілкового нерва проведено у 9-ти пацієнтів (у 4-х - з атиповою ХЗДП і у 5-ти - з типовою ХЗДП). Для оцінки функціональних порушень в усіх пацієнтів використано опитувальник за сумарною шкалою обмежень за нейропатій (Overall Neuropathy Limitations Scale - ONLS). Середнє значення за шкалою ONLS у разі атипової ХЗДП становило (2,43 +- 0,29) бала, що було нижче у порівнянні з типовим виявом ХЗДП ((4,17 +- 0,24) бала). Моноклональні гаммапатії виявлено у 13-ти (22 %) хворих. Критерій демієлінізації (зменшення кількості мієлінових товстих волокон) найчастіше виявляють у разі біопсії. Висновки: дослідження невральної провідності не вважають золотим стандартом діагностики атипової сенсорної ХЗДП. Під час оцінки за шкалою ONLS атипові форми ХЗДП є менш інвалідизувальними у порівнянні з типовими формами ХЗДП. Біопсію малогомілкового нерва у разі ХЗДП виконують лише тоді, коли електрофізіологічні дослідження не надають змоги виявити ознаки демієлінізації.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"