Досліджено потужний потенціал народної мудрості, використаний письменниками України в літературних казках XIX ст. Розкрито аспекти мови української літературної казки, яка позначена багатством фразеологічних одиниць, оскільки вони надають мовленню образності та експресивності. Стійкі словосполучення казкового походження, якого б ступеня абстракції не набули, завжди зберігають асоціативний зв’язок з певною казковою ситуацією, конкретним казковим образом, надаючи їм стилістичного забарвлення, оновленого звучання, частково або повністю змінюючи їхнє значення, тому вживання традиційних формул казки у переносному значенні є індивідуальним явищем для кожного мовця та типовим для всіх носіїв мови. Проаналізовано 210 літературних казок 52-х українських письменників XIX ст. Доведено, що об'єктом словника виступає фразеологізм (мовна одиниця, що виражає специфічне фразеологічне значення, створюване внаслідок метафоричного переосмислення вільного словосполучення, граматичні категорії і має постійний, відтворюваний за традицією склад компонентів, які втратили лексичну самостійність, а також є членом речення). За структурою опрацьовані фразеологічні одиниці є словосполученнями. Основна маса стійких зворотів фразеологічної системи української літературної казки проаналізованого періоду групується навколо слів, які належать до найуживаніших шарів лексичного фонду української мови.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"