Досліджено трансформації культово-обрядових практик Української Греко-Католицької Церкви від часу її виникнення до сьогодення. Зазначено, що підгрунтям утворення різних підходів до культового життя греко-католиків слугували філософські концепції Католицизму і Православ'я, які ввібрала в себе унійна церква, як приклад своєї "межової" сутності існування на "пограниччі". Аналіз розвитку і еволюція культово-обрядових практик цієї конфесії виявили різновекторність підходів до обрядовості в середовищі УГКЦ, що призвело до утворення в греко-католицькому середовищі відмінних ідентифікаційних груп, котрі вибудовують свою ідентифікацію на основі культово-обрядового життя. Доведено, що окрім традиційної орієнтальної ідентифікаційної греко- католицької групи, котра дотримується в культово-обрядовому житті візантійсько-православної традиції та окцидентальної греко-католицької групи, яка виявляє свою ідентифікацію через латинізовану обрядовість в середовищі УГКЦ, існує і активно розвивається загальнокатолицька греко-католицька ідентифікаційна група, що складається зі спільнот і рухів, які існують в межах всієї Католицької Церкви і використовують універсальні культові поклоніння для адептів своєї спільноти по всьому світові. Визначено, що ідентифікаційні групи в межах Української Греко-Католицької Церкви не конкурують одна з одною, а співіснують у своїй культово-обрядовій різноманітності. В сукупності три ідентифікаційні греко-католицькі групи творять ідентичність УГКЦ. Разом вони створюють неповторний феномен УГКЦ в її культово-обрядовому вимірі, як межової церкви, що існує і вбирає в собі традиції Сходу і Заходу.

• Кобрин Михайло Степанович (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"