На підставі аналізу західноєвропейських філософських концепцій виявлено специфічні риси дискурсу гуманізму Постмодерну. Гуманістична думка Постмодерну переживає тяжкий період. У її ситуації і невизначеність і кризові моменти мають відразу подвійний характер: вони охоплюють і її предмет, гуманістичну реальність, і розуміння цього предмету. Принциповим є розуміння суті "кризи предмету" не стільки в нових деструктивних явищах, скільки у опри явищ величезній нестабільності людини, можливості будь-яких радикальних змін в її бутті, в її залежності від динаміки, що відбувається у світі. Суть же "кризи розуміння" в тому, що всі наявні філософсько-гуманістичні, антропологічні концепції і теорії не можуть пояснити виникаючих явищ і процесів, в яких відбуваються кардинальні зміни людини. Проголошення "презумпції нерозуміння" (Ж. Дельоз, Ж. Дерріда) утворило специфічний стиль філософування, більше призначений для приховання, чим для розкриття смислу. Крім того, непридатними виявляються самі базові поняття, на яких будувалися гуманістичні, антропологічні та екзистенціальні теорії. В першу чергу, фундаментальні концепти "суттєвості людини" і людини і "суб'єкта", що знаходиться в основі європейського розуміння людини. Внаслідок цього непридатним виявляється як методологія аналізу розглянутої проблеми, так і мова, якою виражається дане розуміння: дискурс класичної європейської метафізики. Ця проблема досліджувалася М. Гайдеггером. Він вважав, що "нове життя" для гуманізму почнеться після перегляду концепції метафізичного суб'єкта. Людина є "пастир Буття", вона повинна відповісти на його поклик, перебувати в його "світлі" і розуміти його "мову". Гуманізм Постмодерну - це ще й екзистенціальна тривога, побоювання, страх за майбутнє "умов існування" людської істоти, "дому його буття". Саме це усвідомлення тендітності, нестабільності, негарантованості "дому буття людської істоти" переміщує в самий центр сучасного дискурсу про гуманізм такі питання: що являє собою цей "дім"? Яким було, є, має стати ставлення людської істоти до нього? Різноманітні людські співтовариства (мовні, конфесійні, професійні тощо) є не тільки творцями цього "дому", але і його користувачами. Як прихильники гуманізму, всі вони одностайні в тому, що турбота про нього, про його максимально тривале збереження у Всесвіті, підтримання його стабільності є священним обов'язком кожної людської істоти, кожного співтовариства. Проте, залежно від мети того або того співтовариства, "дім", про охорону якого піклуються всі, може бути використаний кожним співтовариством не тільки за прямим його призначенням, а й прикриттям своїх махінацій. А це означає, що кожне людське співтовариство розуміє гуманізм по-своєму. З цієї ж причини колись єдиний "європейський гуманізм" немовби розщеплюється на безліч неогуманізмів, які протистоять один одному.

 Наукова періодика України 

---

Додаткова інформація про автора(ів) публікації:
(cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці)

• Фоменко Алла Миколаївна (політичні науки)
• Фоменко Андрій Миколайович (1969–) (технічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"