Мета дослідження - встановити залежність морфогенетичних реакцій калюсних тканин пшениці від вмісту в живильному середовищі синтетичних регуляторів росту ауксинової природи (піклорам, дикамба). Первинними експлантами для калюсогенезу слугували апікальні меристеми пшениці Triticum аestivum. Для регенерації використано базове живильне середовище MS, доповнене вітамінами за Гамборгом, різними концентраціями дикамби (0,2; 0,4; 0,6 мг/л) та піклораму (0,16; 0,25; 0,5 мг/л). Встановлено, що для одержання регенерантів найефективнішою є дикамба в концентрації 0,2 мг/л. За концентрації 0,16 мг/л піклораму спостерігається утворення максимальної кількості (до 60 %) морфогенних осередків, а також значної кількості рослин-регенерантів. Збільшення концентрації піклораму до 0,25 мг/л та 0,5 мг/л спричинювало зменшення кількості морфогенних зон: у першому разі на 10 %, а в другому - на 36,4 %. Серед описаних варіантів найефективнішим є середовище МS, доповнене 0,5 мг/л 6-бензиламінопурину і 0,16 мг/л піклораму. Одержані з культури калюсу пагони здатні утворювати корені in vitro та адаптуватися до септичних умов. Рослини-регенеранти за культивування за умов захищеного грунту виявляють високу життєздатність (понад 75 %) і досягають генеративної стадії розвитку.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"