Зазначено, що ідеї критичної педагогіки набувають поширення наприкінці ХХ ст., що пояснюється здебільшого посиленням тенденцій трансдисциплінарності та політизації сучасного гуманітарного знання. Розглянуто запропоноване критичною педагогікою розуміння мови можливостей у радикальній практиці. Результати аналізу свідчать, що критична педагогіка не пропонує детальної програми реалізації своїх ідей, а має перш за все сигнальну функцію, бо проблематизує ставлення до особистості, влади, можливостей та обмежень суб'єкта. Специфічний досвід критичної педагогіки доцільно використовувати під час розв'язання стратегічних завдань, що стоять перед вітчизняною освітою за умов посткомуністичних трансформацій.

Отмечено, что идеи критической педагогики распространяются в конце ХХ в., что объясняется усилением тенденций трансдисциплинарности и политизации современного гуманитарного знания. Рассмотрено предложенное критической педагогикой понимание языка возможностей в радикальной практике, борьба критической педагогики не только с различными формами угнетения, но и за новый тип субъективности, подход к учебному плану как форме культурной политики. Результаты анализа показывают, что критическая педагогика не предлагает детальную программу реализации своих идей, а имеет прежде всего сигнальную функцию, проблематизируя отношение к личности, власти, возможностям и ограничениям субъекта. Опыт критической педагогики при всей его специфичности целесообразно использовать для решения стратегических задач, стоящих перед отечественным образованием в условиях посткоммунистических трансформаций. Речь идет не о некритическом заимствовании, а о использовании импульсов для размышлений о роли образования в судьбе нации.

The ideas of critical pedagogy were developed at the end of the 20th century, which is explained by the author to be a consequence of the increase of the tendencies of 'transdisciplinarism' and politisation of the modern humanitarian knowledge. In thearticle the following issues are examined: the understanding of the language of possibilities in radical practice, the march of radical pedagogy not only against the different forms of oppression but also for the project of the new type of subjectivity, curriculum as a form of cultural politics. The results of the analysis show that critical pedagogy does not propose the detailed program of realization of its ideas, but performs mainly a signaling function, by problematising the relation to self, power,opportunities and limitations of the subjectivity. There is a sense to use specific experience of critical pedagogy for realization strategic purposes of education in post-communist Ukraine. It is not about non-critical borrowing. The idea is to use impulses for meditation on role of the education in the fate of the nation.

• Радіонова Ірина Олександрівна (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"