Висвітлено історіографію та джерела вивчення дзвонів і дзвонарського мистецтва України. Показано внесок багатьох дослідників у формування наукових уявлень про українське дзвонарство, міру розробленості окремих його питань. Акцентовано увагу на становленні українського кампанологічного джерелознавства та значення цієї галузі науки як підгрунтя для дослідження дзвонарства та формування його джерельної бази. Осмислено нові погляди на історію появи дзвонів і розвиток дзвонарського мистецтва. Розглянуто факти, що підтверджують побутування бил, бубенців і дзвінків у давній дохристиянській Україні. У розвої дзвонарства в ранньомодерній добі підкреслено формування яскравих національних особливостей. Розкрито церковні засади дзвоніння, їхнє функціонування в церковному обряді й уставні приписи та поширення в українських церквах. Досліджено історію споруд для дзвонів, функції дзвіниць. Вивчено способи підвішування дзвонів і дзвоніння. Подано інформацію про збереження цих музичних інструментів та їх реквізиції. Особливу увагу приділено життю та діяльності дзвонарів, їх навчанню та турботі про них громади, що забезпечувало розвій мистецтва гри на дзвонах. Проаналізовано відображення дзвонів та дзвонінь у народній культурі, красному письменстві, візуальних мистецтвах, музиці, що засвідчує велике значення дзвонарства в духовному житті народу. Створено електронну базу даних на CD "Давні дзвони України (ХІ - ХVІІІ ст.)" із розгорнутим списком використаних архівних і літературних джерел.

• Кіндратюк Богдан Дмитрович (культурологія)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"