Вперше у вітчизняній історіографії здійснено комплексний аналіз голоду 1921 - 1923 рр., його причин, особливостей перебігу та наслідків на регіональному рівні - у Криму. Встановлено, що основні причини, які викликали голод полягали в політиці більшовицького режиму. Посуха тільки загострила і без того критичну продовольчу ситуацію в Криму. Голод став найбільш дієвим засобом боротьби з антирадянським повстанством на кримському півострові. На відміну від Поволжя в Криму голод довгий час не визнавали, тільки з лютого 1922 р. регіон був визнаний голодуючим і населення стало одержувати допомогу. На півострові діяли регіональні комісії та комітети допомоги голодуючим, також Крим був прикріплений до більш врожайних регіонів для отримання допомоги. З серпня 1922 р. в Криму працювали іноземні благодійні організації, допомога яких була для кримського населення дуже важливою. Визначено наслідки голоду, які проявилися в економічній, соціальній, культурній сферах. Найбільш тяжким наслідком голоду 1921 - 1923 рр. у Криму було скорочення населення - жертвами голоду стали більше 100 тис. осіб.

• Бикова Олександра Сергіївна (історичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"