Запропоновано й обгрунтовано застосування до архітектурознавчого дослідження історично замкненої епохи герменевтичної методології, в основу якої покладено центонно-парафразний принцип аналізу неречових (зображальних, писемних, усних, лінгвістичних) джерел. Процеси становлення та розвитку архітектури Русі розглядаються у дослідженні на підставі вивчення фактів, сюжетів, образів і смислів неречових джерел Х - ХІV ст. та у тісному зв'язку із загальнокультурним контекстом епохи, політичними, економічними, етнічними процесами та впливом зовнішніх чинників. На конкретних прикладах, у хронологічному викладі продемонстровано дієвість обраної методики та запропоновано нові важливі історично-архітектурні інтерпретацій архітектурних явищ періоду Русі. Спираючись на аналіз писемних свідчень про будівничих Русі, віднотовуючи імена будівничих, зафіксовані у вигляді написів на поверхні стін будівель, конструкціях та виробах і вивчаючи інскрипції поховань архітекторів. Сформовано максимально повний перелік відомостей про давньоруських будівничих у їх зв'язку з конкретними регіонами та творами. Визначено закономірності формування архітектури Русі та окреслено перспективи її вивчення.

• Диба Юрій Романович (архітектура)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"