Вперше в українському літературознавстві проза В. Підмогильного стала предметом цілісного осмислення в аспекті психопоетики творчості. Розглянуто змістові аспекти психопоетики як теоретико-літературної проблеми та запропоновано теоретико-методологічні підходи психопоетичного аналізу художнього тексту. Осмислено проблему обсервації "внутрішньої" та "зовнішньої" людини в прозі письменника, конкретизовано психотипологію персонажів. Здійснено аналіз складних процесів створення художнього твору, обгрунтовано застосування засобів і прийомів прямої, опосередкованої, сумарно-означальної форм у зв'язку із "зовнішньою" та "внутрішньою" точкою зору. Досліджено багатовимірні співвідношення рівнів психопоетичного зображення. З'ясовано психологічні особливості ранньої та зрілої прози на різних етапах творчості митця у зв'язку із детальним аналізом її стильових тенденцій та розвитком історико-культурної ситуації впродовж першої третини XX ст. Визначено індивідуальні закономірності прозописьма В. Підмогильного як художника-спостерігача та художника-експериментатора.

• Скляр Ірина Олександрівна (філологічні науки)
• Скляр Іван Олександрович (ветеринарні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"