Вперше у вітчизняній історико-філософській літературі тематизується особистість філософа та здійснюється теоретична реконструкція історії європейської думки з метою комплексного аналізу процесу становлення особистісного виміру філософствування та окреслення своєрідності його рецепції на сучасному етапі. РозвТязано задачу осмислення дослідницької літератури для вивчення принципів методології, експліковано основні чинники деперсоналізації в класичній і сучасній філософії, окреслено і осмислено основні форми прояву особистості мислителя. Запропоновано концептуальне бачення особистісного виміру філософствування у цілому, а також звернення до кожного з окремих розділів філософського знання - гносеології, онтології, етичного вчення та філософської антропології. Зазначено, що специфічний для філософської думки кількох останніх століть онтологічний підхід до тлумачення філософських проблем значно детермінує доцільність зосередження основної уваги на проблемі світоглядно-філософських виявів самості. Зосереджено увагу на повноті екзистенціалу любові, онтології мужності як сутнісного утвердження людини, філософії як форми особистісно-духовного буття, жанрової унікальності філософських концептів. Експліковано особистісну парадигму філософської творчості Р. Декарта, а також запропоновано тлумачення критичної філософії І. Канта як формування процесу самотворчості його особистості.

• Мошенець Вікторія Анатоліївна (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"