Вперше проведено комплексне вивчення морфогенезу нижньої щелепи у статевозрілих тварин у разі нанесення наскрізного дефекту у великогомілковій кістці та імплантації в її проксимальний відділ діафізу біогенного гідроксилапатиту як у чистому вигляді, так і за насичення залізом у різних концентраціях. За допомогою сучасних методів дослідження (остеометричного, гістоморфометричного, біохімічного, рентгеноструктурного аналізу, біомеханічного) одержано нові дані, які свідчать про те, що нанесення дефекту в великогомілковій кістці й імплантація в неї гідроксилапатитного матеріалу без домішок супроводжувалося пригніченням поздовжнього й поперечного росту нижньої щелепи, структурно-функціонального стану виросткового хрящу, дентиногенезу різця та його росту, порушенням балансу хімічного складу (гіпергідратацією, зменшенням кількості органічних і неорганічних речовин з пропорційною зміною вмісту макро- і мікроелементів в кістці гілки й дентині різця), дестабілізацією кристалічної решітки її біомінералів, а також зниженням міцності нижньої щелепи, порівняно з параметрами групи інтактних щурів. Вперше встановлено, що насичення біогенного гідроксилапатиту залізом у різних концентраціях сприяло згладжуванню зазначених вище несприятливих змін у морфогенезі нижньої щелепи статевозрілих тварин. Виявлено оптимальну концентрацію заліза у складі імплантованого матеріалу (0,15 %), у разі використання якого спостерігалося найбільш виражене та тривале (з 15 до 90-ї доби спостереження) згладжування негативних змін морфогенезу нижньої щелепи статевозрілих щурів у порівнянні з даними контрольних груп.

• Морозов Віталій Миколайович (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"