Досліджено епістемологічні основи сучасного етнопедагогічного знання та експліковано людиномірність як методологічний принцип його творення, відтворення й трансляції. Виявлено можливості й предметні межі етнопедагогіки в культурному зростанні людини, що уможливило встановлення причин її обмежень, головними серед яких визначено посилене спрямування етнопедагогічної галузі знання в бік загальнонаукової та конкретно наукової методології (педагогічної) і повне ігнорування філософського рівня методології, що й ускладнило розвиток етнопедагогічного знання. Доведено, що сучасні соціокультурні виклики, зокрема процес національного відродження, модернізаційні зміни в освіті, у постнекласичному характері науки, криза сцієнтизму підвищили інтерес до світоглядно-духовних практик у розвитку знання, тому людиномірність концептуалізовано як методологічний і практичний орієнтир розвитку сучасного етнопедагогічного знання. Узагальнено евристичні надбання гуманістики стосовно досвіду народного виховання, який варто враховувати в процесі формування етнопедагогічної компетентності.

• Семікін Михайло Олександрович (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"