Встановлено, що у хворих на псоріатичний артрит (ПА) рівень ММП-3 (матриксні металопротеїнази) більше, ніж удвічі вищий у порівнянні з хворими на остеоартроз без ознак реактивного синовіту за зіставних рівнів піридиноліну, що підтверджує значення цього ферменту як маркера запального процесу в периферичних суглобах у разі ПА. Вперше вивчено вплив лефлуноміду на деструкцію сполучної тканини у хворих на ПА шляхом визначення рівнів ММП-3 та піридиноліну. Встановлено, що лефлуномід знижує активність запально-деструктивного процесу, інтенсивність руйнування кісток. Доведено, що його антидеструктивна дія більш виражена у хворих, що відповіли на лікування за критерієм PsARC. Показано можливість і переваги використання рівня ММП-3 як об'єктивного критерію ефективності лікування ПА, виявлено наявність тісного взаємозв'язку між змінами клінічних показників активності запального ураження суглобів і динамікою рівня ММП-3, а також відсутність такої кореляції для величин традиційних лабораторних маркерів запалення (швидкість осідання еритроцитів та С-реактивний білок). Вперше доведено, що у хворих на ПА з недостатнім ефектом від лікування сульфасалазином чи метотрексатом доцільно застосовувати комбінацію цих препаратів з лефлуномідом. З'ясовано, що результативність такої комбінованої базової терапії є вищою у порівнянні з монотерапією лефлуномідом. Суттєвих відмінностей у переносимості? цього препарату як монотерапії та у складі комбінованої базової терапії немає.

• Федьков Дмитро Леонідович (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"