Вивчено геологічну циклічність нафтогазоносних регіонів України. Інформацію, яку одержано з кам'яної оболонки Землі за допомогою "періодичного закону історичної геології" А. Є. Кулінковича, зіставлено з даними про рівень поверхні океанів у фанерозої, рух Сонячної системи в Галактиці та зміни в процесі цього руху кінетичної та потенціальної енергій. Показано, що на перигелійній ділянці орбіти Земля має найкулястішу форму, найбільші швидкість руху (250 км/с) та кінетичну енергію, але найменші глибини океанів і швидкість обертання навколо осі. Із переміщенням до апогалактію кінетична енергія, що є мірою механічного руху планети, зменшується (швидкість падає до 206 км/с), а зростає потенціальна енергія, яка обумовлює форму Землі та взаємне розміщення окремих її частин у силовому полі. Завдяки останній здійснюється зміна швидкості обертання Землі та процеси перебудови її поверхні. Ізостатична рівновага в сучасну геологічну епоху підтримується за рахунок розмиву земної поверхні на високих гіпсометричних рівнях і седиментації порід на низьких, а також перерозподілу земної речовини на рівні астеносферного шару. Міцність земної речовини є незначною, порівнюючи з силами, що діють на неї, тому земна речовина веде себе як рідина у власному полі тяжіння. Тільки літосфера утворює на поверхні планети ряд великих і малих плит. Механізм плитової тектоніки працює на Землі завдяки існуванню рідкої води, яка зумовлює часткове плавлення, перерозподіл геологічної речовини в підошві літосфери, денудацію, перенос і седиментацію порід на її поверхні. Плитова тектоніка є явищем історичним: виникла з появою океанів і з їх зникненням щезне.

Усю різноманітність геологічних процесів спричинено законом постійності моменту кількості руху. Розмив, перенос, седиментація, а також формування та переміщення астеносферного шару - все це координується та здійснюється примусово шляхом перерозподілу моменту кількості руху, який спричиняє зміну швидкості обертання Землі навколо своєї осі та її ротаційну компоненту. Різна швидкість руху Сонячної системи по галактичній орбіті та різне її положення стосовно осі Галактики протягом аномалістичного року дозволяють виділити галактичні сезони розвитку Землі: весну, літо, осінь та зиму. Для кожного з цих сезонів характерні свої параметри руху Землі та геотектонічного режиму її розвитку в усі геотектонічні епохи. Нафтогазоносні регіони України виникли у весняні сезони: Волино-Подільський - у каледонський, Дніпровсько-Донецький та Придобрудзький - у герцинський, Причорноморсько-Кримський - у кімерийський та Прикарпатський - в альпійський. Космічні весни є також епохами оновлення біологічних видів і нагромадження збагачених органічною речовиною осадків (доманікіти, баженіти, меніліти).

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"