Проаналізовано модель умовиводу Тулміна та її сучасне сприйняття. Показано складність у становленні місця обгрунтування в історіографії, яке залежить від того, які саме завдання перед собою ставить історик у процесі написання роботи. Розкрито засади запровадження навчальних диспутів для студентів філософських програм. Увагу приділено обгрунтуванню трансцендентальних характеристик сущого в метафізиці Ф. Суареса, критиці антропологічного підходу в онтології Ж. Іпполіта та проблемі аргументації. Розглянуто когнітивний аргумент Фреге та парадокс аналізу Ленгфорда. Надано відомості про проблеми самолегітимації філософії та її політичного виміру, про політичну легітимацію внутрішньої та зовнішньої політики Венесуели за президенства Уго Чавеса. Наведено види використання поняття "історична память" як засобу легітимації політичних ідеологій і режимів у науково-публіцистичній та агітаційній риториці.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"