В огляді літератури висвітлено результати сучасних досліджень процесу автофагії та її участі в розвитку, перебігу та застосуванні теоретичних засад цих знань для подальшої розробки шляхів попередження старіння, пошуків нових впливів на злоякісні пухлини та терапевтичної стратегії лікування хворих на хвороби різних систем і органів, зокрема нейродегенеративні та серцево-судинні. Наведено дані про зв'язок тривалості життя з можливостями регуляції автофагії, а також про інтеграцію системи автофагосома - лізосома, яка є критичною в прогресуванні старіння. Висловлено думку про те, що саме стрес ендоплазматичної сітки клітини запускає адаптивний механізм, який підтримує виживання та хіміорезистентність ракових клітин. Розглянуто потенціальні головні про- й антиавтофагічні шляхи в контексті можливого майбутнього використання автофагії в протипухлинній терапії. Повідомлено про значення фактора виживання в нейронах, який пов'язаний із шаперон-асоційованою автофагією, дизрегуляція цих зв'язків призводить до хвороби Паркінсона. Зазначено щодо значення автофагії у виникненні та перебігу хвороб шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи, у клітинній стратегії імунної системи в боротьбі з мікроорганізмами.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"