У 72 хворих на гострий перитоніт вивчено концентрацію в крові гістаміну, серотоніну, ендотеліально-моноцитарного активуючого поліпептиду II (ЕМАП II), активність еластази, а також загальноклінічні маркери запалення, зокрема, кількість лейкоцитів у периферійній крові, рівень пептидів середньої молекулярної маси. Встановлено, що найбільш високі рівень гістаміну, серотоніну, активність еластази у сироватці характерні для розлитого перитоніту, нижчі показники - за дифузного перитоніту. Рівень ЕМАП II найбільш знижений за дифузною, дещо менше - за розлитого перитоніту. Величина цих маркерів запалення різнилася залежно від причини виникнення перітоніту. Між підвищенням активності еластази та концентрацією ЕМАП II встановлено обернено пропорційну залежність. Визначення вмісту медіаторів запалення, ЕМАП II, активності еластази в поєднанні з показниками ендогенної інтоксикації та вираженістю клінічних симптомів дає можливість встановити поширення перитоніту й планувати програму його лікування.

• Міщук Володимир Володимирович (юридичні науки)
• Міщук Віталій Васильович (медичні науки)
• Пиптюк Олександр Володимирович (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"