Вперше в теорії соціальних комунікацій комплексно проаналізовано явища комунікаційної дифамації. Зазначено, що категорія дифамації ширша від контексту захисту честі, гідності та ділової репутації тому, що в демократичних суспільствах превалює право на вільне оприлюднення власних поглядів і переконань. Правильне розуміння й інтерпретація суті дифамації має не лише теоретичне, але і практичне значення, оскільки на його підставі проводиться розмежування між дифамаційним деліктом у вигляді розповсюдження в мас-медіа таких, що не відповідають дійсності та ганоблять особу, відомостей фактичного характеру й ідеями, думками, поширеними в мас-медіа у порядку реалізації конституційних прав на свободу слова. Комунікаційна дифамація робить соціальну відповідальність журналістів і мас-медіа глибинним шаром підсвідомості, внаслідок чого етичні норми ітерналізуються, а інтерналізація правничих норм означає їх перехід в етичний вимір поведінки журналіста, соціальні норми стають "особистісними нормами", елементами нормативно-ціннісної системи журналіста як особистості.

• Галаджун Зоряна Володимирівна (соціальні комунікації)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"