Обгрунтовано та узагальнено методи кодування зондуючих імпульсів і синтезу складених зондуючих сигналів, з використанням яких здійснюються дослідження іоносфери одночасно (за один сеанс спостережень) у висотному інтервалі : від 100 до 1 500 км. Відзначено, що за їх використання підвищується інформативність і завадостійкість радіолокалізаційних досліджень, поліпшуються висотне та часове розрізнення. Розвинуто дискретну модель сигналу некогерентного розсіяння (НР) стосовно процедур обчислення його автокореляційних функцій (АКФ) за умов імпульсного зондування. На підставі результатів дослідження є можливим здійснення коректного розрахунку статистичної похибки обчислень ординат АКФ, зокрема під час аналізу сеансів короткої тривалості за малих відношень сигнал/шум. На базі теорії марківських процесів виведено аналітичні вирази з обчислення густини розподілу випадкових значень ординат АКФ за умов дискретного/безперервного представлення сигналу розсіяння. Відзначено, що наявність інформації щодо густини розподілу дає змогу мінімізувати похибки у процесі прийому, аналізу сигналу розсіяння та ідентифікації параметрів плазми стосовно мінливих умов на різних іоносферних рівнях. Уперше максимально адаптовано до особливостей некогерентного розсіяння теорію розв'язання зворотної задачі для умов одно-, двох- та трикомпонентної іоносферної плазми. З використанням цієї теорії модифіковано процедури корекції АКФ сигналу НР, з урахуванням апаратурних та методичних факторів й особливостей зондування. Розроблено модель вимірювальних перетворень з одночасним розв'язанням прямої та зворотної задач для аналізу ефективності

• Пуляєв Валерій Олександрович (технічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"