Запропоновано кваліфікувати статус філософської лірики в системі генерики як метажанровий різновид ліричного роду, суть якого визначає поетична (філософсько-лірична) рефлексія. З'ясовано місце філософської лірики в генологічній свідомості та світоглядно-естетичній еволюції І.Франка, її роль у кристалізації "філософської віри" письменника, систематизовано його погляди на філософську лірику як різновид "рефлексійної" поезії. З урахуванням діалектичної герменевтики запропоновано тлумачення ідейно-естетичних особливостей філософсько-ліричних творів, циклів, художньо-філософських концепцій поетичних книг. Визначено домінантні образно-смислові опозиції поетичної філософії збірок останнього десятиліття XIX - початку XX ст.:"ерос - танатос" ("Зів'яле листя"), "суще - належне" ("Мій Ізмарагд"), "сумнів - віра" ("Із днів журби"), "вічне - тлінне" ("Semper tiro"), які в загальному підсумку зводяться до універсальної діалектики ідеального та реального.

• Тихолоз Богдан Сергійович (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"