Проведено цілісне історіософське, філософське та релігієзнавче дослідження суті, витоків, особливостей трансформації у київському християнстві, а згодом в українському та російському православ'ї феномену софійності. Виокремлено та досліджено періоди софійної проблематики: дохристиянські уявлення античності, гностичні софіологічні рефлексії, християнська софіологія, середньовічна містика та софіологія російської "філософії всеєдності". Установлено, що київському християнству були притаманні риси: християнський універсалізм, толерантне ставлення до різних релігійних центрів на Сході та Заході, несприйняття клерикального месіанства, візантійського цезарепапізму та римського папоцезаризму, ранньохристиянська орієнтація, паулінізм як форма заперечення богообраності будь-якого народу та відповідно церковного імперіалізму, вироблення власного слов'янського обряду, патріотичність і софійність. Обгрунтовано софійні києвохристиянські витоки способу філософування українських мислителів Г.Сковороди, П.Юркевича, що знайшли відображення у "філософії серця", та вияви софійського вчення на тлі російської ментальності у його систематизації та перетворенні на концепцію софіології у "філософію всеєдності", в чому велика заслуга належить мислителям В.Соловйову, С.Булгакову, П.Флоренському. Софіологію у православному богослов'ї XX ст. розглянуто у контексті православно-богословських суперечок навколо софійного вчення середини 1930-х рр. та у зв'язку з православною концепцією "християнського служіння світові" (1970 - 1980 рр.).

 Автореферати дисертацій 

---

Додаткова інформація про автора(ів) публікації:
(cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці)

• Харьковщенко Євген Анатолійович (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"