Досліджено поетичну спадщину М.Драй-Хмари у контексті київської "неокласики". З'ясовано особливості його індивідуальної творчої манери, розглянуто стилетвірні домінанти (світоглядні й мовностилістичні) та провідні мотиви стильової парадигми. Поетичний доробок митця розглянуто у діахронно-синхронному контексті української літератури епохи бароко та новітньої доби. Проаналізовано притаманні стилю поета "неокласичний", символістський, неоромантичний, реалістичний і необароковий дискурси, з'ясовано домінантний чинник стильового синкретизму. На рівні мікроаналізу досліджено поетику лірики, її специфіку, новаторство та зв'язок з традицією. Доведено, що виявлені у художній спадщині М.Драй-Хмари елементи синкретизму (змістового і формального) є основою неповторної творчої манери митця і свідчать про його пошук нових шляхів подолання деструктивних тенденцій новітньої епохи.

• Родіонова Інна Григорівна (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"