Дисертацію присвячено проблемі оксюморону як одного з семантично концентрованих проявів протирічності буття. Розвивається нове уявлення про оксюморон як мовну й метамовну одиницю. Оксюморон досліджується у взаємообумовленості різних модусів свого існування: троп, або словесний поетичний образ, домінуюча характеристика художнього цілого та загальної антитетичності. Показано, що його існування в повній мірі може бути реалізовано в постійному внутрішньому зв'язку з історико-культурним розвитком. Оксюморон співвідноситься з поняттями іронії, парадоксу, абсурду через природу, характер здійснення протиріччя; специфіку відчуття та відображення дійсності; своєрідність цілеположних установок; нормативно-інформативні системи реалізації смислу; функціональну специфіку моменту гри. Встановлено, що необхідно розрізняти оксюморон (зняття у свідомості антитетичності сполучованних слів та понять) та оксюморонність (у самому широкому розумінні здібність понять викликати у сприймаючій свідомості смислову напруженість, обумовлено ненормативністю, аномальністю сполучованного).

• Шестакова Елеонора Георгіївна (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"