Мета роботи - вивчення показників трирічної виживаності хворих на ішемічний інсульт та встановлення зв'язків з підтипом інсульту, віком та статтю. Обстежено 372 хворих протягом 3 років після первинного ішемічного інсульту. Проведено клініко-неврологічне та інструментальне обстеження, загальний та біохімічний аналіз крові, коагулограму, магнітно-резонансну та спіральну комп'ютерну томографію головного мозку, дуплексне сканування мозкових судин, УЗД судин серця, ехокардіоскопію. Атеротромботичний підтип інсульту встановлено в 151 хворого, кардіоемболічний - у 102, лакунарний інфаркт - у 75 та у 44 хворих не вдалося з'ясувати підтип інсульту. Залежно від патогенезу інсульти відрізнялися за розподілом статей, проте достовірні відмінності у співвідношенні чоловіків та жінок встановлено лише для кардіоемболічного та лакунарного підтипів. Найбільший відсоток фатальних випадків спостерігали у разі кардіоемболічного інсульту, достовірно меншою смертність була у разі атеротромботичного інсульту та інсульту невизначеного характеру. Найменшою частотою фатальних випадків характеризувався лакунарний інфаркт. Виявлено помірний достовірний зв'язок між віком та кількістю летальних наслідків для всіх патогенетичних підтипів інсульту. За допомогою методу пропорційних ризиків Кокса визначено прогностичне значення підтипу інсульту, віку та статі щодо летального наслідку. Висновки: виживаність після ішемічного інсульту зумовлена патогенетичним механізмом його розвитку. Підтип інсульту та вік хворого - незалежні предиктори смертності протягом 3 років.

• Головченко Юрій Іванович (медичні науки)
• Маркулан Ольга Леонідівна (медичні науки)
• Черенько Тетяна Макарівна (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"