Розглянуто можливості зміни капілярних властивостей вуглецевих плівок завтовшки 0,8 - 3,6 мкм, сформованих на Si підкладці шляхом структурування їх поверхні на мікронній та наношкалі. Встановлено значні зміни змочуваності та поверхневої енергії монокристалічних алмазу та графіту, коли ці матеріали створені в наноструктурованій формі - нанокристалічного алмазу та нанопластинчатого графіту. Доведено, що поверхню наноструктурного матеріалу слід розглядати як гетерофазну, нанопорувату, з розміром та ієрархічною організацією пор, що забезпечують локальне підвішування рідини над нанопорою та незмочування твердої фази. Структурування на мікронній шкалі не викликає значного підвищення кута змочування і обмежене геометричними параметрами поверхні (кутом нахилу структурних одиниць поверхні до горизонту). Принципова зміна механізму змочування у разі переходу від мікроструктур (механізм Венцеля-Дєрягіна для шорстких поверхонь) до наноструктур (механізм Кассі-Бакстера для гетерофазних поверхонь) обумовлює екстремальну інертність вуглецевих наноструктур до металів з Ван-дер-Ваальсовою взаємодією, органічних та неорганічних рідких середовищ.

• Островська Лідія Юріївна (хімічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"