Питання про кількісні показники захворювання на лейкози та злоякісні лімфоми у ліквідаторів аварії на ЧАЕС після 20 років по чорнобильській катастрофі залишається невизначеним. Діагностика цих захворювань відповідно до ФАБ класифікації та нової класифікації ВОЗ та порівняння одержаних даних з такими для людей, які не перебували під впливом іонізуючого випромінювання, є необхідною передумовою для вирішення цього питання та встановлення ролі радіаційного фактора у розвитку злоякісних захворювань кровотворної та лімфоїдної тканини. Проаналізовано 218 послідовних випадків лейкозів, діагностованих у 1996 - 2005 рр. у ліквідаторів аварії на ЧАЕС, в порівнянні з групою людей того ж віку, що не перебували під впливом випромінювання (2 697 хворих). Діагностика лейкозів проводилась на основі морфологічного та цитохімічного вивчення мазків крові та кісткового мозку, імунофенотипування лейкемічних клітин з використанням широкої панелі моноклональних антитіл до лінійноспецифічних та диференційованих антигенів лейкоцитів. Результати - після 10 - 20 років по Чорнобильській катастрофі у ліквідаторів аварії на ЧАЕС виявлено різні форми онкогематологічних захворювань, включаючи мієлодиспластичні синдроми (МДС), гострі лейкози (ОЛЛ та ОМЛ), хронічний мієлолейкоз (ХМЛ) та інші мієлопроліферативні захворювання, В-клітинний хронічний лімфолейкоз (В-ХЛЛ) та інші лімфопроліферативні процеси В- та Т-клітинної природи. Встановлена більш високу частоту МДС в групі ліквідаторів у порівнянні з групою людей, що не перебували під впливом випромінювання (4,58 та 3,70 % відповідно). У 7-ми з 34-х хворих на ОМЛ в групі ліквідаторів захворювання розвились на тлі

попереднього МДС. Більш високим у групі ліквідаторів був рівень захворюваності на ХМЛ (9,17 у порівнянні з 6,59 % у контрольній групі). B-ХЛЛ був основною формою гемобластозів у ліквідаторів в цілому, але суттєвих розбіжностей в частоті розвитку цього захворювання в порівняних групах встановлено не було. Майже вдвічі рази частіше, ніж у населення в цілому, у ліквідаторів аварії на ЧАЕС діагностували множинну мієлому (7,79 % у порівнянні з 4,0 %). Наведені дані можна використати для проведення молекулярно-генетичних та епідеміологічних досліджень за основних форм гемобластозів, індукованих за допомогою іонізуючої радіації.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"