Проведено відкрите контрольоване рандомізоване дослідження результатів застосування поліплатилену у 102 пацієнтів з первинним раком печінки та з метастатичним ураженням органа. Критерії відбору: цито- або гістоморфологічно верифікований діагноз; порівняно задовільний загальний стан з індексом Карновського <$E >>~50> % (0 - 3 бали за класифікацією ВООЗ); наявність одного чи більше пухлинних осередків, що підлягають вимірюванню. Курс монохіміотерапії проводили у вигляді 3 - 6 інфузій поліплатилену з 8 мг дексаметазону шляхом внутрішньовенного, внутрішньоартеріального або внутрішньочеревного введення щоденно або з інтервалом 1 - 3 дні. Одноразова доза поліплатилену становила 100 - 300 мг/<$E roman м sup 2>, курсова - 450 - 1 700 мг/<$E roman м sup 2>. Повторні курси монохіміотерапії проводили через 1 - 4 міс. За результатами аналізу динаміки показників анатомічної розповсюдженості пухлин встановлено, що реакція на введення поліплатилену спостерігалася у 84 % пацієнтів. Одержані дані свідчать, що після лікування поліплатиленом у хворих II та IV клінічних груп досягнуто об'єктивного ефекту в 82,4 та 82,8 % відповідно. Ефективність поліплатилену також залежить від віку та статі хворих. Ефективність лікування поліплатиленом підвищувалася зі збільшенням дози. Важливим чинником під час лікування хворих є індивідуальна чутливість до препарату. Аналіз даних лабораторних досліджень в динаміці лікування поліплатиленом клінічно вагомих відхилень в показниках крові та сечі не виявив. Досягнуто часткової ремісії у 26 % пацієнтів, об'єктивного поліпшення у 30 % і стабілізації - у 28 % хворих. В

иживаність понад рік була у 43,1 % хворих, більше двох років - у 10,7 %, три роки і більше - у 5,9 %. Найефективніше поліплатилен діяв у пацієнтів вікової групи 40 - 49 років, зокрема у хворих жіночої статі. Ефективність поліплатилену залежила від індивідуальної чутливості хворих. Деякі хворі виявилися нечутливими до дії препарату. Найчастіше побічні дії виявлялися розладами шлунково-кишкового тракту I - II ступеня, які піддавалися медикаментозній корекції. Висновки. Застосування монохіміотерапії поліплатиленом у хворих з первинним раком печінки та її метастатичним ураженням супроводжується симптоматичним ефектом у 88 % та об'єктивним ефектом у 84 % хворих. Ефективність поліплатилену вища за менших показників індексу метастазування первинної пухлини та збільшенні дози. Переносимість поліплатилену була доброю у 65,7 %, задовільною - у 28,4 % та незадовільною - 5,9 % хворих.

• Гладкий Олександр Віталійович (географічні науки)
• Майданевич Наталія Миколаївна (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"