Мета роботи - оцінка безпосередньої ефективності різних методів реконструкцій стегново-підколінного артеріального сегмента (СПАС) в разі неможливості використання для реконструкції великої підшкірної вени (ВПВ) як автошунт залежно від типу її ураження. Матеріали та методи. Під спостереженням перебували 138 пацієнтів із ураженням СПАС із ВПВ, непридатною для використання як автопротез унаслідок малого діаметра - в 57,9 % випадків, недостатньої довжини - в 9,4 %, варикозної трансформації - в 13,1 % і відсутності ВПВ - у 19,6 % випадків. Серед них - 128 (92,7 %) чоловіків, 10 (7,3 %) жінок. Вік пацієнтів становив від 15 до 85 років, у середньому (<$E 64~symbol С~4,3>) роки. Залежно від типу ураження ВПВ і магістральних артерій нижніх кінцівок застосовано диференційний підхід до виконання артеріальної реконструкції. Безпосереднім позитивним результатом (БПР) оперативного лікування вважали ліквідацію або значне зменшення ознак критичної ішемії ураженої кінцівки та збереження пульсації на підколінній артерії та магістральних артеріях гомілки на момент виписки хворих із клініки. Висновки. За недостатнього діаметра ВПВ повторні дилатації дозволили використати її як автопротез для стегново-підколінних реконструкцій (СПР) із позитивними безпосередніми наслідками у 69,2 % пацієнтів. У разі відсутності ВПВ, неможливості її повторних дилатацій і "розсипного" типу анатомічної будови використання для СПР ВПВ із контралатеральної кінцівки забезпечило БПР у 80,0 % пацієнтів, виконання відкритої, або реверсивної, ендартеректомії - у 88,9 %, а застосування синтетичних протезів - у 80,0 % хворих.

• Спірін Юрій Сергійович (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"