У клітинах мікроорганізмів реакції гліколізу або глюконеогенезу протікають скоординовано і кожен з етапів цих процесів чітко регулюється. При цьому активність фруктозобісфосфатази (ФБФази), рівень якої в клітинах мікроорганізмів є постійним, пригнічується аденозин-<$E 5 prime>-монофосфатом (АМФ) і активується фосфоенолпіруватом (ФЕП) залежно від того, на якому джерелі вуглецю росте мікроорганізм - гліколізному чи гліконеогенічному. Очевидно, у позаклітинному середовищі, в якому не може бути чіткої координації функціонування ферментних систем, має бути відсутня і відповідна регуляція ФБФази. Результатами досліджень доведено, що і АМФ, і ФЕП під час індивідуального випробування за концентрації до 20 мкМ практично не впливали на активність позаклітинної ФБФази, а за вищих концентрацій різко знижували її активність (200 мкМ АМФ - на 70 %, ФЕП - на 75 %). За сумісного використання ФЕП і АМФ (при 200 і 500 мкМ відповідно) спостерігали взаємну нейтралізацію дії цих речовин на ФБФазу, внаслідок чого її активність знижувалася лише на 15 % за концентрації АМФ 500 мкМ і на 25 % - за концентрації АМФ 200 мкМ, що повністю узгоджується з даними індивідуального випробування цих речовин. За високих концентрацій ФЕП проявив себе ефективнішим репресором активності ФБФази, ніж АМФ. AgNO3 за концентрації до 20 мкМ - як помірний стимулятор активності ФБФази і навіть за 200 мкМ він знижував активність ферменту лише на 50 %. Одержані дані значно відрізняються від описаних у літературі для клітинних ФБФаз мікроорганізмів. Відомо, що АМФ є потужним інгібітором її активності (Ki = 5 мкМ), а ФЕП активує її (Kа = 20 мкМ).

• Скрипаль Іван Гаврилович (1939–) (біологічні науки)
• Токовенко Ірина Петрівна (біологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"