Використання постійної електрокардіостимуляції (ЕС) відкриває нові можливості для лікування пацієнтів з пароксизмальною формою фібриляції передсердь (ФП) - найпоширенішим порушенням серцевого ритму, що вимагає лікування. Мета дослідження - оцінити перший досвід застосування AF-PREVENT алгоритмів постійної двокамерної ЕС у хворих з пароксизмальною ФП та розробити критерії оцінки його ефективності. 15-ти хворим з пароксизмальною формою ФП віком від 39-ти до 77-ми років (у середньому <$E 67,0~symbol С~6,4>), що увійшли до основної групи, було імплантовано електрокардіостимулятори (ЕКС), що містили AF-PREVENT алгоритми і сполучалися з абляцією атріовентрикулярного (АВ) з'єднання у 5-ти (33,3 %) пацієнтів. У всіх хворих діагностовано ішемічну хворобу серця, у 4-х (26,7 %) хворих за даними електрофізіологічного дослідження встановлено синдром слабкості синусового вузла (СССВ). За тяжкістю серцевої недостатності всі хворі належали до I - II функціонального класу за класифікацією Нью-Йоркської асоціації кардіологів. Контрольну групу склали 20 пацієнтів віком від 45-ти до 74-х років (в середньому <$E 65,7~symbol С~6,4>). У 12-ти (60,0 %) пацієнтів найбільш значущими клінічними виявами були симптоми СССВ, у 8-ми (40,0 %) - ФП була основним показанням до імплантації ЕКС і поєднувалася з катетерною абляцією АВ з'єднання у 7-ми (35 %) пацієнтів. Основна і контрольна групи були порівнювані за віком, статтю, характером основного захворювання і проведеної антиаритмічної терапії. Проаналізовано кількість пароксизмів ФП на добу, середню тривалість пароксизму, загальну

частку передсердної аритмії, частку нав'язаного ритму передсердь стосовно спонтанного ритму. Кількість пароксизмів ФП на добу в основній групі до 12 міс. спостереження істотно не змінилася (<$E p~>>~0,05>), але за цього тривалість епізоду ФП і загальна частка аритмії значно скоротилися: з (<$E 211,5~symbol С~74,8>) до (<$E 115,6~symbol С~62,0>) хв (<$E roman p~<<~0,05>) і з (<$E 24,2~symbol С~21,0>) до (<$E 12,0~symbol С~7,3>) % (<$E p~<<~0,01>) відповідно. Підбір алгоритму AF-PREVENT у процесі спостереження супроводжувався збільшенням частки нав'язаного ритму передсердь - з (<$E 49,1~symbol С~39,0>) до (<$E 63,7~symbol С~25,1>) % (<$E p~<<~0,05>) в основній групі, достовірних розходжень щодо цього показника у контрольній групі не було досягнуто (<$E p~>>~0,05>). Крім того, у контрольній групі не змінилися кількість нападів ФП і загальна тривалість аритмії (<$E p~>>~0,05>), проте середня тривалість епізоду ФП істотно зменшилася: з (<$E 191,5~symbol С~92,2>) до (<$E 165,5~symbol С~89,5>) % (<$E p~<<~0,05>). В основній групі після 12 міс. EC кількість пароксизмів ФП на день, тривалість епізоду ФП і загальна тривалість аритмії стали істотно меншими таких у контрольній групі: (<$E 3,9~symbol С~3,7>) і (<$E 2,9~symbol С~3,1>) на добу, (<$E 165,5~symbol С~89,5>) і (<$E 115,6~symbol С~62,0>) хв, (<$E 15,9~symbol С~18,3>) і (<$E 12,0~symbol С~7,3>) % відповідно (всі <$E p~<<~0,05>). Встановлено, що застосування AF-PREVENT алгоритмів постійної двокамерної ЕС у хворих з пароксизмальною ФП дає змогу зменшити кількість епізодів ФП на 25,6 %, не збільшуючи ступеня серцевої недостатності. Збільшення частки ЕС передсердь за збереже

ння частоти серцевих скорочень є об'єктивним критерієм адекватного вибору алгоритму AF-PREVENT.

• Черній Владлен Володимирович (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"