У 55-ти хворих з природженими вадами серця зі збільшеним легеневим кровотоком у фазі синдрому Ейзенменгера, серед яких у 28-ми виявлено дефект міжшлуночкової перегородки, у 16-ти - дефект міжпередсердної перегородки і в 11-ти - відкриту артеріальну протоку, протягом 2-х років проведено лікування антагоністами кальцію - дилтіаземом і ретардними формами ніфедипіну. Контроль ефективності лікування проводили клінічно, за допомогою доплер-ЕхоКГ і проби з 6-хвилинною ходьбою. Така терапія сприяла збільшенню толерантності до фізичного навантаження, зменшенню вираженості легеневої гіпертензії, систолічної та діастолічної дисфункції правого шлуночка в разі негативної динаміки цих показників у пацієнтів, які лікувалися нерегулярно. Вираженість позитивного клінічного та гемодинамічного ефектів терапії хворих з синдромом Ейзенменгера дилтіаземом і ретардними формами ніфедипіну однакова. У хворих зі схильністю до тахікардії перевагу слід віддавати дилтіазему.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"