Фізіологічні механізми зорової стабілізації вертикальної пози людини досліджено з використанням стабілографічної методики за допомогою кількісного оцінювання відхилень проекції центра ваги в разі спокійного стояння та позних реакцій на вібраційну стимуляцію пропріоцепторів м'язів гомілок за різних умов зорового контролю. Стабільність спокійного стояння (яка оцінювалася згідно зі значенням середнього квадрату сагітального компонента стабілограми) була найбільшою, а позні реакції на вібрацію найменшими у випадку відкритих очей. За умов збереження лише центрального сектора зору (20 кут. град) й особливо в разі закритих очей і горизонтальної інверсії зорового сприйняття за допомогою призматичних окулярів зростали як спонтанні коливання стабілограми, так і амплітуда реакцій на вібраційну стимуляцію. Паралельний характер змін кількісних показників стабілограми й амплітуди позних реакцій на вібрацію вказує на те, що величина таких позних реакцій, можливо, визначається фоновою жорсткістю м'язово-скелетної системи. Щоб окремо оцінити внесок фактора жорсткості, з одного боку, і специфічних зорових впливів - з іншого, дослідження спокійного стояння та позних реакцій повторені за умов стояння з легким дотиком вказівним пальцем опори. Виявилося, що вплив умов зорового контролю на стійкість спокійного стояння в разі дотику до опори нівелювався. Величина ж позних реакцій на вібраційне подразнення, хоч і ставала меншою, як і раніше змінювалася залежно від зорових умов з тими самими закономірностями, що й у разі стояння без додаткової опори. Зроблено висновок про те, що зір виконує подвійну функцію в регуляції вертикальної поз

и: він є основою для просторової системи відліку та джерелом інформації про рух власного тіла.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"