Оцінено результати хірургічного лікування коарктації аорти (КА) за даними перегляду більш ніж сорокалітнього досвіду виконання операцій у хворих з цією аномалією розвитку серцево-судинної патології з урахуванням вікових особливостей і дослідження госпітальних і віддалених наслідків. Проаналізовано 3 000 послідовних первинних операцій корекції КА у хворих віком від 3 днів до 55 років, середній вік (<$E 11,7~symbol С~2,3>) роки, що прооперовані в Інституті серцево-судинної хірургії АМН України ім. М. М. Амосова з 1960 по 2003 рр. Супутні вади серця були у 938-ми (30,9 %) осіб. Переважаючим методом корекції КА був анастомоз кінець-у-кінець - 1 427 (47,7 %). Із 3 000 пацієнтів з КА на першому році життя прооперовано 87 (2,9 %), у віці від 2 до 15 років - 2 146 (71,5 %) хворих. Госпітальна летальність становила 1,9 %, головними причинами її були: гостра серцево-судинна недостатність у 26-ти (0,9 %), кровотеча у 10-ти (0,3 %), порушення церебрального або спинномозкового кровообігу у 9 (0,3 %) хворих. Прояви артеріальної гіпертензії у віддалені терміни післяопераційного спостереження зафіксовано у 20,6 % хворих. Серед пацієнтів, прооперованих у віці понад 30 років, частота артеріальної гіпертензії становить 46,6 %. Аневризми аорти в пізньому післяопераційному періоді виявлено у 104-х хворих. У 39-ти хворих (1,3 %) вони були наслідком прогресування аневризматичних розширень висхідної аорти, що існували до операції та пов'язані головним чином з клапанними аортальними вадами (стеноз, двостулковість) і залишковою артеріальною гіпертензією. У подальшому виявилось,

що 5 з них померли та 17 прооперовано (14 операцій Бентала, 2 - супракоронарного протезування аорти і 1 - бандаж). Інша причина розвитку аневризм пов'язана безпосередньо з методом оперативного втручання. Аневризма в ділянці аортопластики розвинулася у 75 (2,77 %) хворих: частіше у пацієнтів з синтетичною латкою - 4,09 %, ніж після анастомозу кінець-у-кінець - у 0,57 %. Серед хворих з аневризмою після аортопластики 16 загинули (5 - від спонтанного розриву аневризми та 11 - унаслідок спроби хірургічного видалення). 59 (84,3 %) з 70 інших реоперацій пройшли успішно. Другою істотною причиною погіршення віддалених наслідків стали прогресуючі вади аортального клапана, які спричинили 13 випадків смерті. Загалом пізня летальність становила - 1,6 % (47 хворих). Зроблено висновок, що у 8,8 % випадків коарктації аорти пульсація стегнових артерій зберігається внаслідок меншої вираженості вади, впливу супутньої недостатності аортального клапана або відкритої артеріальної протоки. Певного діагностичного значення набуває феномен "радіально-стегнового запізнення". Найскладнішою буває діагностика КА у немовлят через часту відсутність проксимальної артеріальної гіпертензії, системну гіпотензію та неспецифічність симптому ослаблення стегнового пульсу в цьому віці. На 3 000 операцій корекції КА, що виконано за 40-річний період, хірургічна летальність становить 1,9 %. Оптимальним методом корекції вади є резекція з анастомозом аорти кінець-у-кінець. У 31,3 % хворих з КА існують інші вроджені вади серця, частіше пов'язані з ураженням аортального клапана (353 випадки - 11,8 %) і з відкритою артеріальною протокою (312 випадків - 10,4 %), через що обмеження

корекції тільки усуненням коарктації не завжди є доцільним. Рецидиви артеріальної гіпертензії у віддаленому післяопераційному періоді спостережено у 20,6 % прооперованих, а серед оперованих у віці понад 30 років - у 46,6 %, імовірно через розвиток супутньої есенціальної артеріальної гіпертензії. Найбільшу небезпеку в цьому періоді створюють прогресуючі аневризми висхідної аорти (39 випадків - 1,3 %) і регіону корекції коарктації (75 випадків - 2,8 %). Після корекції з використанням синтетичної латки місцеві аневризми виникають частіше, ніж після анастомозу кінець-у-кінець (відповідно 4,1 % і 0,6 %).

• Дикуха Сергій Омелянович (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"