Описано експериментальні результати та зроблено їх аналіз для двох типів експериментів, в яких проявляється вплив дифузності поверхні атомних ядер. До першого типу експериментів належить вивчення розщеплення дейтронів в результаті взаємодії з ядрами середньої ваги методом збігу нейтрон-протон, тобто за умов повної кінематики. При енергії дейтронів 13,6 MeB розщеплення відбувається за трьома механізмами: кулонівське розщеплення, реакція зриву із захопленням одного з нуклонів ядром та наступним його випромінюванням і дифракційне розщеплення. Переріз дифракційного розщеплення чутливий до дифузності поверхні ядра. До другого типу експериментів належить випромінювання повних перерізів реакцій sigma_R. В результаті аналізу наших експериментальних даних та даних інших авторів встановлено, що значення sigma_R для ізотопів, ізотонів та ізобар змінюються помітно швидше із зміною масового числа A, ніж для елементів, для яких sigma_R пропорційний (A₂^1/3 + A_M^1/3)², де A₂ - масове число частинки, A_M - масове число ядра мішені. Таким чином, з обох типів експериментів випливає, що радіус дифузності поверхні ядер зростає із збільшенням "надлишку" нейтронів і з відхиленням від "магічності".

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"