Метод періодичних гіпоксичних подразнень останнім часом отримав широке застосування для запобігання та лікування деяких хвороб, а також у спортивній практиці у комплексі тренувальних заходів. Механізм позитивної дії інтервального гіпоксичного тренування (ІГТ), зокрема, на функцію дихання, здебільшого залишається нез'ясованим. Досліджено чутливість системи дихання до гіпоксичного подразника, легеневу вентиляцію та газообмін у нормальних умовах та при диханні газовою сумішшю з 11 % кисню до і після 15-денного курсу ІГТ у 12 здорових чоловіків (24,6 років +- 1,9 років), а також у 6 чоловіків (24,2 роки +- 2,3 роки) контрольної групи, яким імітували дію ІГТ без зниження вмісту кисню у повітрі, що вдихається. ІГТ проводили методом еукапнічного зворотнього дихання зі зміною P_AO₂ від 110 до 35 мм рт. ст. на протязі 6 - 7 хвилин, тричі на день з 10-хвилинними перервами. Перед початком тренування вентиляторна відповідь (HVR) на гіпоксичний подразник малої величини (S₁, P_AO₂ від 110 до 60 мм рт. ст.) не відрізнялась у двох положеннях тіла (сидячому та лежачому), але була на 45 % вища у сидячому положенні за умов суворої гіпоксії (S₂, P_AO₂ від 60 до 35 мм рт. ст.). ІГТ викликало підвищення HVR в обох положеннях: S₁ - відповідно на 70 % та 100 %, S₂ - на 158 % та 200 %, а також значне збільшення максимальноі вентиляції легень (на 35 % та 78 %, відповідно). Спостерігалось також підвищення реакції легеневої та альвеолярної вентиляції на вдихування гіпоксичної суміші (на 36 % та 22 %, відповідно).

Найбільші зміни параметрів дихання було виявлено у осіб з гіперреактивним типом вентиляції. Обговорено можливі механізми виявлених реакцій.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"