Узагальнено результати застосування аналогів нуклеозидів для лікування різних лімфопроліферативних захворювань низького ступеня злоякісності за останнє десятиліття. Наведено сучасні теорії щодо механізму дії нових аналогів пурину, а також традиційні дози та режими їх застосування, основні можливі ускладнення. Подано останні дані стосовно ефективних комбінацій аналогів нуклеозидів з іншими цитостатичними засобами. Окреслено роль і місце кожного з трьох нових аналогів пурину в сучасному арсеналі засобів лікування за окремих нозологічних форм.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"