Розглянуто проблеми функціонування вищої освіти на межі тисячоліть. Зазначено, що невідповідність потребам нового суспільства системи сучасної освіти в цілому та вищої зокрема, сприяла виникненню ряду серйозних проблем, які знижують загальну ефективність і призводять до дисфункції освіти в соціумі. З позицій соціології освіти проаналізовано питання співвідношення освіти та соціуму, ступені їх взаємозв'язків і взаємопроникнення. Досліджено основні методологічні принципи аналізу проблем освіти. Відзначено подвійну соціальну природу освіти, яка є одночасно соціальним інститутом і соціальною організацією. Освіту трактовано як соціальний інститут, що виконує функції підготовки та включення індивідів в окремі сфери життєдіяльності суспільства, залучення до культури даної суспільної системи. Окреслено проблеми критеріїв інституціоналізації, які характеризують освіту з боку її функціонування як суспільної підсистеми більш високого порядку. Соціальний інститут освіти охарактеризовано через ряд відмінних ознак: основні установи та зразки поведінки; символічні та культурні ознаки; ступені формалізованих кодексів, що визначають образ дій в системі соціальних взаємозв'язків; ідеологію як систему ідей, санкціоновану сукупністю існуючих норм. На засадах інституціалізації розглянуто проблеми пріоритету соціальних функцій освіти, ролі та місця вищої школи в сучасному суспільстві та сучасному світі. Зроблено висновки про подальші шляхи оптимізації ефективності функціонування вищої освіти.

• Очкасова Марія Петрівна (соціологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"