Наявні надходження за: 1997–2020 Останнє надходження: 2020 : Год. 196, Кн. 506; Св.6

Анотація: “Летопис Матице Српске” (Хроніка Матіки Сербської) – це літературний журнал, який виходить у всьому світі найдовше, без значних перерв, з 1824 року. Здається незвичним і дивовижним, що таке досягнення було створено сербською культурою, настільки часто підданою перервам у розвитку. Запущений у Новому Саді під назвою “Сербска летопис” (Сербська хроніка) та надрукований у Будимі, цей журнал, за задумом його ініціатора Георгія Магарашевича, став центральним місцем, де виставлялись результати сербської літературної та наукової роботи. Крім того, “Хроніка” систематично займалася знаннями, які зосереджуються на мові, літературі, історії, релігії, фольклорі та культурі не лише сербського народу, а й усього слов’янського світу, “від Адріатики до Криги та Балтії до Чорного моря ".
За всю свою тривалість “Летопис Матице Српске” дещо змінила свою назву: “Новиј сербскиј летопис (Нова сербська хроніка, з 1837 р.); “Сербскиј летопис…” (Сербська хроніка з 1842 р .; Сербська хроніка, з 1855 р .; Сербська хроніка, з 1865 р .; Сербська хроніка, з 1867 р.); “Летопис Матице српске” (Хроніка Матіки Сербської, з 1873), був і залишається центральним сербським журналом, який, дещо консервативний, прагне зібрати перевірені цінності сербської літератури, науки та культури. «Летопис Матице Српске» виконував свою місію із змінним, але безсумнівним успіхом. Перебої в роботі відбувались лише під час великих історичних подій, коли не було елементарних умов для культурної роботи: під час активних зусиль угорської адміністрації закрити заклад у 1835-1836 рр., Під час революційного 1848 р., f також під час Першої та Другої світових воєн. Журнал редагували видатні представники культури. Обов'язок нинішніх редакторів - навіть сьогодні - працювати над розумінням цілісності, складності та найвищих цінностей сербської літератури та культури.

Рубрикатор НБУВ:

Ш6(4СЕР) я52

Тематичні рубрики:

Художня література (твори)

Географічні рубрики:

Сербія

  Матеріал з Вікіпедії,
  Про видання,