Розглянуто теоретичні підвалини та практичні можливості новітньої гуманітарної парадигми нейролінгвістичного програмування (НЛП) у проекції на необхідність корекції агресивних, маніпулятивних тенденцій сучасного комунікативного простору та водночас - віднайдення екологічних механізмів емпатичних інтеракцій. Застосування основних ідей, технік і технологій НЛП уможливлює не лише гармонізацію особистості в усьому комплексі її психоментальних, нейрофізіологічних, соціогенетичних та інших базових складників, а й сприяє встановленню природної емпатії у віялі поліорієнтованих інтерактивних процесів. У сучасному дискурсивному просторі на особливу увагу заслуговують такі складники нейролінгвістичного програмування, як Мілтон-модельна ідентифікація, що уможливлює профілювання (вербально-невербальний контур) індивідуально-колективного адресата, забезпечуючи встановлення емпатичної домінанти спілкування та надаючи змогу коректного впливу на співрозмовників завдяки ознайомленню із систематикою та внутрішньою механікою мовних сугестогенів; технологічний апарат НЛП, зокрема техніка спелініу, завдяки якій досягається оптимізація сприйняття і мнемічних характеристик у процесах навчання з огляду на активацію нейрофізіологічних процесів; типологічна кваліфікація особистості, яка містить вербальні та невербальні маркери представників візуального, аудіального і кінестетичного типів, що відповідно уможливлює "розпізнавання" співрозмовника через особливості його мовленнєвої поведінки, психоментальні пріоритети та комплекс невербальних ознак, що, у свою чергу, максималізує емпатичні або ж (залежно від стратегічного завдання комунікатора) деструктивні ефекти; реконструкція т. зв. метамодельних параметрів мовлення уможливлює ідентифікацію проблемних станів особистості, що теж має бути в арсеналі сучасного професійного комунікатора. Використання зазначених та низки інших технік і технологій НЛП дає змогу, з одного боку, здійснювати прогнозований вплив на потенційного реципієнта, з іншого - максимально дотримуватися коректних, емпатичних стратегій текстового і дискурсивного моделювання, уникаючи комунікативних деструкцій. Дієвість зазначеного напряму доведено представниками Одеської школи сугестивної лінгвістики у низці докторських і кандидатських дисертацій (Н. Кутуза, С. Бронікова, О. Яковлева, А. Ковалевська, І. Лакомська, М. Столяр, О. Щербак та ін.), що визначає доцільність подальшого опрацювання зазначеного напряму у проекції на актуальний спектр поліжанрових дискурсів.

  Повний текст PDF - 545.859 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"