У контексті адаптації національного законодавства до міжнародних норм права адвокатура виконує роль своєрідного індикатора істинності практичної реалізації законодавчих ініціатив. Появу нового терміна щодо визначення напряму наукових досліджень з проблематики адвокатури слід сприймати похвально, оскільки відтоді дефініції "адвокатологія" та "адвокатська діяльність" аналізуються як еквівалентні, тотожні. Дискусійне тлумачення термінології адвокатології як у наукових розвідках, так і законодавцем актуалізує нагальність конструктивного аналізу усієї інформативної бази стосовно адвокатури, її інституалізації, окреслення та закріплення на рівні законодавства понятійного апарату. Загалом, на наше переконання, адвокатологія як теорія має грунтуватися, щонайменше, на трьох взаємопов'язаних елементах: теоретичних концепціях, нормах законодавства та практиці їх застосування.

  Повний текст PDF - 203.821 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"