Це розповідь не лише про одну зі сторінок життя академіка АН УРСР Олександра Яковича Орлова (1880 - 1954) - непересічної особистості, першого академіка-астронома Української академії наук (з 1919 р.), який успішно поєднував наукову діяльність з організаційною: очолював Одеську обсерваторію, заснував Полтавську гравіметричну та Головну астрономічну обсерваторії АН УРСР, був організатором багатьох наукових проектів, основоположником школи з геодинаміки тощо. Це яскравий штрих до портрета вченого, який напередодні свого 60-річчя підтвердив думку, що не паспортні дані, а сила духу визначає вік людини. Це також є доповненням до ще невідомих сторінок трагічної долі обсерваторії на горі Піп Іван (2028 м) у Карпатах.

  Повний текст PDF - 234.551 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"