Розглянуто найбільш складні питання, пов'язані з собливостями вияву інтерференції в близькоспоріднених мовах російській і українській, запропоновано лінгвометодичний аналіз особливостей адаптації освітніх мігрантів в умовах українсько-російського білінгвізму, адже в сучасному світі неможливо знайти етнічної спільноти, яка не відчувала б на собі впливу культур інших народів. Описано й проаналізовано типологію труднощів, зумовлених особливостями міжмовної взаємодії близькоспоріднених мов, подано лінгвістичні й методичні рекомендації щодо їх подолання. Міжмовна інтерференція охоплює всі мовні рівні, а особливо це помітно на фонетичному, оскільки в цих двох мовах існують певні відмінності в системі вокалізму й консонантизму. На фонетичному рівні труднощі виявляються вже на рівні формування навичок аудіювання та говоріння. На граматичному рівні існують, наприклад, відмінності в роді й числі схожих іменників в російській і українській мовах. Інша складність полягає в тому, що деякі лексичні одиниці в цих двох мовах є однаковими за звучанням, але мають різне значення, отже, поширена й міжмовна омонімія. Нездатність розрізнити ці ознаки ризводить до багатьох помилок. Відмінності в характеристиках схожих мовних систем спостерігаються і в мовленнєвому етикеті, що також слід ураховувати під час опанування мови освітніми мігрантами. Одним із можливих помічників у подоланні перешкод є активний навчальний словник, який повинен допомогти у вивченні мови, оскільки освітні мігранти звертаються до словника насамперед як до джерела, в якому зафіксована інформація щодо конструювання висловлювань. Автори сподіваються, що рекомендації, викладені в статті, допоможуть подолати труднощі, що виникають, і зроблять процес навчання іноземних студентів другої нерідної мови більш легким і успішним.Розглянуто найбільш складні питання, пов'язані з собливостями вияву інтерференції в близькоспоріднених мовах російській і українській, запропоновано лінгвометодичний аналіз особливостей адаптації освітніх мігрантів в умовах українсько-російського білінгвізму, адже в сучасному світі неможливо знайти етнічної спільноти, яка не відчувала б на собі впливу культур інших народів. Описано й проаналізовано типологію труднощів, зумовлених особливостями міжмовної взаємодії близькоспоріднених мов, подано лінгвістичні й методичні рекомендації щодо їх подолання. Міжмовна інтерференція охоплює всі мовні рівні, а особливо це помітно на фонетичному, оскільки в цих двох мовах існують певні відмінності в системі вокалізму й консонантизму. На фонетичному рівні труднощі виявляються вже на рівні формування навичок аудіювання та говоріння. На граматичному рівні існують, наприклад, відмінності в роді й числі схожих іменників в російській і українській мовах. Інша складність полягає в тому, що деякі лексичні одиниці в цих двох мовах є однаковими за звучанням, але мають різне значення, отже, поширена й міжмовна омонімія. Нездатність розрізнити ці ознаки ризводить до багатьох помилок. Відмінності в характеристиках схожих мовних систем спостерігаються і в мовленнєвому етикеті, що також слід ураховувати під час опанування мови освітніми мігрантами. Одним із можливих помічників у подоланні перешкод є активний навчальний словник, який повинен допомогти у вивченні мови, оскільки освітні мігранти звертаються до словника насамперед як до джерела, в якому зафіксована інформація щодо конструювання висловлювань. Автори сподіваються, що рекомендації, викладені в статті, допоможуть подолати труднощі, що виникають, і зроблять процес навчання іноземних студентів другої нерідної мови більш легким і успішним.

  Повний текст PDF - 642.208 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"