Семіотика українського та польського авангарду в світлі ідей Львівсько-Варшавської філософської школи К. Малевич – В. Стшемінський і Г. Стажевський: пошуки супрематичної та конструктивістської мови авангардистського мистецтва (cтаття третя)

Личковах, В. А.

Розглянуто розуміння проблем семіозису, знака і значення в українському та польському кубізмі, футуризмі, абстракціонізмі, супрематизмі, "формізмі" тощо. Семіотичні особливості українського та польського авангарду виявляються на прикладі творчості К. Малевича, В. Стшемінського, Г. Стажевського через їх дистанційний супрематичний діалог. Звернення до проблем семіотики, дискурсу знака та значення було симптоматичним не тільки для філософії, психології і логіки першої третини ХХ століття (зокрема брентанізму як підгрунтя Львівсько-Варшавської філософської школи), але також для естетики і мистецтва авангарду, що створювали нову семіосферу сучасного суспільства в добу "перцептивної революції" (В. Вульф) 1905 - 1915 рр. Пан-європейський художній семіозис охопив також український і польський авангард, який гомологічно з філософією та естетикою неопозитивізму, прагматизму, феноменології та інтуїтивізму продукував художню образність кубізму, футуризму, кубофутуризму, абстракціонізму тощо. Знаходячись в однаковому світоглядному і естетичному середовищі семантичної філософії мистецтва, українські та польські авангардисти (хто свідомо, а хто несвідомо) впроваджували семіотичні ідеї "духу часу" у свій живопис - від символізму і сюрреалізму до дадаїзму та абстрактного мистецтва. Багато художників-авангардистів самі були теоретиками нового малярства, розробляючи свої творчі ідеї, ідеали та цінності в маніфестах, теоретичних розвідках, наукових працях (напр., К. Малевич, хто одночасно представляє український і польський авангард). Феноменологічні, інтуїтивістські, неопозитивістські орієнтири наукового і художнього мислення визначають кубістичні, футуристичні, абстракціоністські, конструктивістські пошуки художників-авангардистів. Теоретичні підвалини семіозису авангарду в Україні заклали В. Кандинський, К. Малевич, О. Богомазов, у Польщі - Т. Пайпер, В. Стшемінський, Г. Стажевський. Розвиток українського і польського авангарду в цей час забезпечувався, зокрема, своєрідним (в т.ч. супрематичним) діалогом ідеалів і цінностей між мистецькими групами і окремими художниками у Варшаві і Києві, Кракові і Львові. Пан-європейські та національні мови авангардизму базуються на принципах трансгресії, поліперспективності, "енергетизму", нон-фігуративності, часо-просторового конструктивізму, "дегуманізації" (Ортега-і-Гассет) художнього образу в естетосфері перцептивної революції початку ХХ століття.Розглянуто філософсько-естетичний і культурологічний контекст становлення українського та польського авангарду першої третини ХХ ст. Розкрито суть і значення основоположних ідей Львівсько-Варшавської філософської школи для зародження авангардистської образності, гомологічного розуміння проблем семіозису, знака і значення в українському та польському кубізмі, футуризмі, абстракціонізмі, супрематизмі, "формізмі" тощо. Семіотичні особливості українського та польського авангарду виявляються на прикладі творчості О. Богомазова і художників "Краківської школи".


	Наукова періодика України		Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв