Розглянуто проблему побутування українського народно-сценічного мистецтва в сучасному мас-медійному просторі. У постмодерній літературі під виглядом боротьби з "шароварщиною" робляться спроби поставити під сумнів актуальність народного танцю як одного з дійових інструментів пробудження національної ідентичності, толерується іронічна рецепція народно-сценічної хореографії як рудименту народницької традиції та "соціалістичного реалізму". Телевізійні канали транслюють нескінченні комедійні шоу, відеокліпи, мюзикли, у яких народний танець пародіюється, постає в іронічному чи сатиричному освітленні. Як наслідок - на матеріалі лексики українського народного танцю формується "хореографічний суржик". Естетизація і поширення цього явища є небезпечною тенденцією сучасної масової культури.Розглянуто проблему побутування українського народно-сценічного мистецтва в сучасному мас-медійному просторі. У постмодерній літературі під виглядом боротьби з "шароварщиною" робляться спроби поставити під сумнів актуальність народного танцю як одного з дійових інструментів пробудження національної ідентичності, толерується іронічна рецепція народно-сценічної хореографії як рудименту народницької традиції та "соціалістичного реалізму". Телевізійні канали транслюють нескінченні комедійні шоу, відеокліпи, мюзикли, у яких народний танець пародіюється, постає в іронічному чи сатиричному освітленні. Як наслідок - на матеріалі лексики українського народного танцю формується "хореографічний суржик". Естетизація і поширення цього явища є небезпечною тенденцією сучасної масової культури.

  Повний текст PDF - 153.715 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"