Народження дитини з порушенням розвитку статі (ПРС) потребує довгострокової стратегії спостереження та лікування, що проводиться мультидисциплінарною групою лікарів-професіоналів, з обов'язковим розумінням психосоціальних проблем дитини та її батьків. За період 2014 - 2018 рр. проведено діагностику тендерної самоідентифікапії у 20 дітей та підлітків із ПРС віком від 1,5 до 17 років. Для визначення гендерної самоідентифікапії використовувалась методика "Гомункулюс", гендерної соціалізації - методика мимовільного малюнка Вартегга, внутрішньосімейних відносин - методика "Моя сім'я", методика структурованого інтерв'ю. Оцінку внутрішньосімейних відносин було проведено у порівнянні з групою контролю, яка складалась із 28 сімей, в яких виховувались здорові діти. Всім пацієнтам із ПРС до моменту психологічної оцінки було проведено молекулярно-цитогенетичне дослідження. Серед обстежених дітей хромосомне ПРС було діагностовано у 6 (30,0 %), 46,XY ПРС - у 13 (65,0 %) та 46,XX ПРС - у 1 (5,0 %) пацієнта. Діагноз ПРС встановлювали дітям у різному віці - від народження і до 16 років, у середньому в 7,26 [1,50; 13,00] року. У 60,0 % дітей старше 7 років виявлено ознаки порушень гендерної самоідентифікації, достовірно вище у дітей віком 7 - 12 років (p << 0,05). Порушення гендерної самоідентифікації розвиваються достовірно частіше у дітей, яких було зареєстровано в жіночій громадянській статі, - у 57,14 %. У групі дітей із 46,XY ПРС - ознаки порушень гендерної самоідентифікації спостерігались у 69,23 %, що достовірно частіше, ніж у хворих із хромосомним ПРС, - у 50,0 % випадків (p << 0,05). У 25,0 % сімей діти часто зазнавали критики, негативної оцінки з боку батьків, що погіршує формування гендерної самоідентифікації дитини. 54,25 % сімей, що мають дитину з ПРС, не прагнули народжувати наступних дітей через побоювання щодо ймовірних генетичних порушень у них. Частота випадків розлучень у сім'ях дітей із ПРС зростає з віком дітей і найбільша (30,0 %) - у групі хворих після 12 років (p << 0,05), що достовірно частіше у порівнянні з групою контролю (p << 0,05). Порушення внутрішньосімейних відносин у сім'ях дітей із ПРС зустрічаються достовірно частіше, ніж у сім'ях групи контролю (p << 0,05). Висновки: психологічний супровід дітей із ПРС та їх сімей є важливою складовою комплексної медичної та соціальної реабілітації.

  Повний текст PDF - 1.765 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"