Останнім часом у світі вивченню цукрового діабету (ЦД) 2 типу присвячено багато досліджень. У більшості країн зростання поширеності ЦД 2 типу серед дітей та підлітків відбувається одночасно зі збільшенням поширеності дитячого ожиріння. Наявність ожиріння або надлишкової маси тіла у дітей може ускладнювати діагностику різних типів ЦД. Виявлення та лікування ЦД 2 типу має важливе значення для суспільства в цілому у зв'язку з широким спектром тяжких ускладнень, які супроводжують хворобу. Мета роботи - проаналізувати частоту ЦД 2 типу за даними реєстру хворих на ЦД; визначити стан глікемічного контролю у дітей з ЦД 2 типу. Проведено аналіз стану глікемічного контролю у дітей з ЦД 2 типу, які одержували різні схеми лікування: з використанням дієтотерапії та зміни способу життя або з додатковою цукрознижувальною терапією (монотерапія метформіном чи комбінація метформіну з інсулінотерапією). Стан глікемічного контролю оцінювали за показником глікованого гемоглобіну (HbA1c). За даними реєстру, в Україні поширеність ЦД серед дитячого населення має тенденцію до невпинного зростання - від 8,6 на 10 тис. дитячого населення у 2005 р. до 13,14 на 10 тис. дитячого населення у 2019 р. На частку ЦД 2 типу в 2019 р. припадало 0,47 % від усіх випадків діабету. Його поширеність становила 0,062 на 10 тис. дитячого населення віком до 18 років зі значними відмінностями за частотою його діагностування в різних регіонах України. Проведено аналіз стану глікемічного контролю у дітей з ЦД 2 типу віком від 9 до 19 років (16,2 [15,5; 18,0]), з тривалістю хвороби 0,5 - 12,0 років (4,5 [1,0; 7,5]). Вік діагностування ЦД 2 типу становив 2 - 17 років (11,7 [8,5; 15,0]), 91,3 % хворих мали ожиріння різного ступеня тяжкості. Лікування за допомогою дієти та зміни способу життя застосовували у 8 (34,8 %) пацієнтів, терапію метформіном - у 12 (52,2 %), комбіновану терапію з використанням метформіну та інсуліну - у 13 % хворих. Рівень HbA1c варіював від 5,0 до 11,4 % (7,2 % [5,8; 8,0]). Частка дітей, які мали ідеальний або оптимальний глікемічний контроль (HbA1c - 7,0 - 7,5 %), - 52,2 %, субоптимальний (HbA1c - 7,6 - 9,0 %) - 39,1 %, глікемічний контроль високого ризику (HbA1c >> 9,1 %) - 8,7 %. Найгірший показник HbA1c реєстрували у дітей, які одержували метформін у поєднанні з інсуліном (10,6 % [10,15; 11,4]). Хронічних ускладнень ЦД серед дітей з ЦД 2 типу не зареєстровано. Висновки: виявлено низьку поширеність ЦД 2 типу серед педіатричної популяції в Україні, найімовірніше, через низьку якість його виявлення серед дітей з діагностованим ЦД, а також серед дітей з груп ризику. Більшість дітей з ЦД 2 типу мають ожиріння. Більшість хворих з ЦД 2 типу (52,2 %) перебувають на монотерапії метформіном, понад третина і не одержують медикаментозної цукрознижувальної терапії. У більшості дітей з ЦД 2 типу (52,2 %) стан глікемічного контролю за показником HbA1c відповідає оптимальному (<< 7,5 %), вищий рівень HbA1c визначають у дітей, які одержують метформін у поєднанні з інсуліном.

  Повний текст PDF - 1.003 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"