Політичне насилля традиційно є однією з центральних тем у близькосхідних студіях. Мета роботи - додати ще один аспект до широкого розмаїття методологічних підходів, що застосовують до вивчення цієї складної проблеми. Підхід базується на сучасних лінгвістичних методах: дискурс-аналізу, когнітивної семантики та корпусної лінгвістики. Висновки, грунтуються на матеріалі попередніх досліджень дискурсу Арабської весни (єгипетської революції січня 2011 року). На основі аналізу концептуального апарату цього дискурсу, в тому числі концептів ZULM ("несправедливість пригнічення, кривдження") QISAS ("відплата" за принципом "око за око"), SAHADA ("мучеництво"), KARAMA ("гідність", але також тілесна та моральна "цілісність"), ми демонструємо, що ідея насилля присутня як тло всієї концептуальної рамки єгипетського революційного дискурсу. Проте поняття насилля в дискурсі видається амбівалентним і таким, що розпадається. Тоді як фізичне насилля морально засуджується, сила подається як кращий спосіб розв'язання будь-якої проблеми. Насилля сприймається як епіфеномен влади й держави, і поки революціонери прагнуть досягти остаточного звільнення від усіх видів зловживань, жертви насилля ("мученики") можуть використовуватися як моральний ресурс у боротьбі за владу. Враховуючи довгу історію політичного насилля в Арабському світі, не видається випадковим, що дискурси спротиву являють собою набори суперечливих відповідей на зловживання силою з боку авторитарних режимів.

  Повний текст PDF - 337.714 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"